Обережно – ГАДЮКИ!

На планеті нараховують близько 3000 видів змій, з яких четверта частина – отруйні.
В Україні небезпеку для людей представляють ГАДЮКИ.

Гадюка звичайна або живородна (Vipera berus (Linnaeus 1758) – найбільш розповсюджена в Україні. Це невеликі змії – максимум 60-70 см, а зазвичай їх довжина варіює в межах 30-50 см. Особливою її ознакою є наявність трьох великих і ряд дрібних щитків спереду від умовної лінії, яка з’єднує передні краї очей. Носові отвори прорізані у носових щитках. Передня частина голови заокруглена. Забарвлення є надзвичайно мінливим – від світло-сірого і блакитного, до мідно-червоного та чорного з темним ромбічним малюнком на спині. Звичайними місцями проживання є добре прогріті узлісся, лісові галявини, лісосмуги, порослі чагарником яри і балки, степові схили з чагарниками тощо.

Гадюка степова (Vipera ursinii (Bonaparte 1835)
– звичайний вид на території центральних, східних та південних областей України, на західніше Хмельницької та Вінницької областей ніколи не виявлялась. Вид знаходиться під охороною Бернської конвенції, ратифікованої Україною. За розмірами майже така ж як і Гадюка звичайна – 60-65 см. Передня частина голови ледь-ледь видовжена, її краї припідняті. Спереду лобного та надочних щитків добре помітний ряд дрібних щитків неправильної форми. Міжщелепний щиток, як правило, торкається одного із верхівкових. Дихальний отвір прорізаний у нижній частині носового щитка. Забарвлена Гадюка степова у бурі відтінки з темним ромбічним малюнком на спині. З кожного боку тіла наявно по одному ряду невеликих розмитих плям. Темне забарвлення є надзвичайно рідкісним. Трапляється у вкритих чагарником степових балках, ярах, заплавах річок, лісосмуги.

Гадюка Нікольського (Vipera nikolskii Vedmederja, Grubant and Rudayeva, 1986) – широко розповсюджена на території південних та східних областей України. Раніше її вважали темною формою Гадюки звичайної, проте, детальні дослідження показали її відмінності і приналежність до окремого виду. Це найбільша гадюка України – довжина тіла у дорослих особин становить 76-80 см. Голова велика, ледь випукла, добре відмежована від шиї. Забарвлення чорне з ледь-ледь помітним ромбічним малюнком на спині. Молоді тварини – до трьох років – мають сірувато-буре забарвлення, а пізніше темніють. Особливою ознакою є яскраво-жовте або помаранчеве забарвлення нижньої сторони кінчика хвоста. Живе на узліссях, лісових галявинах лісосмугах складених листяними породами дерев, а у соснових – надзвичайно рідкісна.

Гадюка Ренарда (Vipera renardi (Christoph 1861) – єдина з гадюк України, що має природоохоронний статус і занесена до Червоної книги, як зникаючий вид. Поширена дуже нерівномірно, найбільше знахідок відомо з Причорноморської низовини і Слобожанщини. Найбільш північна – це південь Київської області, а найбільш західна – південь Хмельницької. Живе у полиновому степу, балках з чагарником, лісосмугах.

Гадюка носата (Vipera ammodytes (Linnaeus 1758) – найбільш рідкісна гадюка України, оскільки трапляться дише в окремих локалітетах у дельті Дунаю на території нашої країни. Особливою ознакою є специфічний виріст на кінчику носа завдовжки 3-7 мм. Довжина тіла коливається в межах 60-70 см. Забарвлення варіює – від майже білого з чорним ромбічним малюнком до мідно-червного з таким же малюнком вздовж спини. Живе у порослих лісом та чагарником балках й долинах рік. Смертельних випадків при укусах Гадюки носатої ніколи не фіксували.

Каспійський полоз, або жовточеревий (лат. Dolichophis caspius. НЕ ОТРУЙНИЙ, але надзвичайно агресивний і укус його дуже болючий. При наближенні людини змія не ховається і не відповзає, а згортається кільцями і готується до атаки. Випад полоза може становити до 2-х метрів в довжину. Укус прагне нанести в область обличчя або шиї. В останньому випадку втрата крові може бути значною (пащу полоза прикрашають 22 гострих зуба) і може загрожувати здоров’ю а іноді і життю.
Досягаючи 2-х метрів, в окремих випадках 2,5 метрів в довжину, спина забарвлена ​​в темних тонах: сіра, чорна, темно-бура, темно-вишнева … черево завжди світло-жовте. Хвіст довгий і тонкий. Ця змія є найбільшою в Європі і зокрема України. Поширення: Степ Одеської, Миколаївської, Запорізької областей.

Полоз візерунковий (Elaphe dione) неотруйна змія з роду Полоз-елаф (Elaphe) родини Полозові (Colubridae).Мешкає у лівобережній Україні. Полюбляє степи, розріджені ліси, тугаї, заплави і долини річок, альпійські та субальпійські луки, окраїни боліт, аридні ландшафти, солончаки, кам’янисті й глинясті напівпустелі. Нерідко селиться поблизу людини у садах, городах, виноградниках, посівах, серед зрошуваної землі і рисових полів. Це дуже рухлива змія, гарно лазає по землі, скелях, гілках дерев й чагарників. Добре плаває. Загальна довжина досягає 110—150 см. Тулуб порівняно тонкий, відносно коротка й широка голова досить слабо відмежована від шиї. Хвіст короткуватий.

Полоз сарматський, полоз палласів (Elaphe sauromates)неотруйна змія. Цей полоз мешкає на півдні України, у степовій зоні та в Криму, у його гірських регіонах. Трапляється в чагарниках, піщаних та кам’яних місцинах, на узліссях. Також біля заплав та в заплавних лісах, на крутих берегових схилах, вміє лазити по деревах. Загальна довжина досягає 120–140 см, але зустрічаються до 180 см. Основний тон забарвлення від буро-сірого до жовтувато-коричневого. Малюнок складається з темно-коричневих плям на спині та з боків, які іноді зливаються, утворюючи поперечні зигзагоподібні смуги. На голові присутній темний малюнок з дугоподібної смуги між очей, смуг позаду очей та овальної плями у тім’яній області. Часто окрема луска може мати червонуватий або помаранчевий відтінок, у деяких особин черево майже цілком помаранчеве.

Полоз ескулапів, полоз лісовий (Zamenis longissimus)неотруйна змія. В Україні ареал охоплює Карпати, Закарпаття, південно-західну Україну. Населяє передгірні букові та, рідше, хвойні ліси, мішані широколистяні ліси з вічнозеленим підліском, грабняки, чайні плантації, фундукові сади, лісові галявини, вологі луки, розріджені чагарникові зарості, схили залісених ущелин. Зустрічається до висоти 2000 м над рівнем моря. Ховається у норах ссавців, гнилих пнях, дуплах дерев, купах хмизу, порожнечах під камінням і тріщинах у скелях. Загальна довжина досягає 225 см. Тулуб стрункий. Кінчик морди закруглений. Спина має оливково-буре, жовтувато-кремове, яскраво-коричневе або сіро-коричневе забарвлення. Черево — перламутрово-біле, або сіре, у самок часто яєчно-жовте з темними плямами, які іноді зливаються, тоді черево стає чорним. Голова зверху однокольорна без плям Під оком розташована вузька вертикальна пляма. Молоді полози забарвлені у сірий колір з 2 жовтими овальними потиличними плямами.

Полоз леопардовийнеотруйна змія. Ареал -Кримський п-в. Дуже рідкісний. Полюбляє кам’янисті схили, зарослі грабом східним та дубом пухнастим, переважно на висоті до 300 м над рівнем моря (зареєстрована знахідка на висоті 600 м), сухі яри із заростями шипшини, глоду, березкових.

Вуж водяний (Natrix tessellata (Laurenti, 1768))неотруйна змія роду вужів. В Україні зустрічається у лісостеповій, степовій зонах та у Криму. У межах всього ареалу водяний вуж тісно пов’язаний з водоймами, далеко від яких зустрічаються дуже рідко. Водяний вуж може заселяти як прісні так і дуже солоні водойми, як з проточною, так і зі стоячою водою. Гарно плаває, навіть на сильній течії, може довго знаходитись під водою. Укриттям для тварин слугують порожнини під камінням, покинуті нори гризунів, сухі залишки рослинності. Активні вдень, особливо вранці та ввечері, більшу частину часу проводять у воді, полюючи, можуть запливати на 3 — 5 км від берега. Також вдень можуть грітися на сонці на березі.

Вуж звичайний (Natrix natrix) — найпоширеніший в Україні вид вужів, неотруйних змій родини вужевих. Вужі відрізняються від інших змій «жовтими вухами» — яскраво-вираженими мітками на голові, частіше жовтими, але іноді білими і оранжевими. Вуж неагресивний, побачивши людину він зазвичай рятується втечею. Кусається рідко. Для людини укус практично не становить жодної небезпеки.
Вужі відмінно плавають, під водою можуть перебувати більше, ніж півгодини.

Мідя́нка звичайна (Coronella austriaca) неотруйна змія з роду Мідянок родини Полозові (Colubridae). В Україні – повсюдно, але частіше в західних регіонах (зокрема, в Карпатах) і в Криму. Мідянки надають перевагу залісеним або сонячним галявинам, сухим лукам і вирубкам в різних типах лісу, уникаючи вологих місць (хоча мідянки добре плавають). У горах піднімаються на висоту до 3000 м над рівнем моря, обживаючи кам’янисті степові ділянки з ксерофітною рослинністю. Сховками для них слугують нори гризунів і ящірок, порожнини під камінням, корою повалених стовбурів дерев, тріщини скель. Загальна довжина зазвичай не перевищує 600-700 мм, хоча іноді може бути і більше. Хвіст у 4,0-6,5 разів коротший за тулуб. Забарвлення спинної сторони дуже мінливе (сіре, сіро-буре, коричнево-сіре, червоно-буре, мідно-червоне – звідси українська назва “мідянка”). Зрідка трапляються чорні особини (меланісти).

Долучайтесь до офіційних спільнот закладу